Пальчикова гімнастика та пальчикові ігри

Розвиток дрібної моторики

Всі вправи виконуються повільно, від трьох до п'яти разів спочатку однією, потім, другою рукою, а на закінчення - обома разом. Дорослі стежать за правильною поставою кисті руки дитини і точністю переходу від одного руху до іншого, керуючись інструкцією.

Кожна вправа має власну назву, проводиться протягом кількох хвилин два-три рази. Перед початком виконання вправ дитину потрібно ознайомити із назвою кожного пальчика: великий, вказівний, середній, безіменний та мізинець

Долоня - кулак

Разом зробимо отак:

То - долоня, то - кулак.

Руки покласти на стіл:

а)долоні притиснути до столу;

б)одночасно стиснути два кулачки (позиція «кулак» - «кулак»);

в)розтулити пальці однієї руки і притиснути руку до столу (позиція «рука» - «кулак»). Для ускладнення -виконувати вправу швидше.

Сонечко

Вийди, вийди, сонечко,

на дідове полечко,

На бабине зіллячко,

на наше подвір'ячко.

Долоньки схрестити. Пальці широко розсунути, утворивши «сонечко з промінчиками».

Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку, маленькі дубки!

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

Бо живемо у одному краю.

Пальцями правої руки по черзі «вітатися» з пальцями лівої руки, поплескуючи одне одного кінчиками.

Наш малюк

Перший пальчик - наш дідусь,

Другий пальчик - то бабуся,

Третій пальчик - наш татусь,

А четвертий - то матуся,

А мізинчик - наш малюк!

Зігнути пальці в кулачок, потім по черзі розгинати їх, починаючи з великого пальця.

Проективна методика "КАКТУС"

Автор методики - Панфілова М. А. Мета:дослідження емоційно-особистісної сфери дитини, виявлення наявності агресії, її направленості і інтенсивності. Методика призначена для роботи з дітьми старше 3 років.

Процедура. При проведенні діагностики видається аркуш паперу форматом А4, простий олівець, кольорові олівці. Після того, як дитина намалювала малюнок, їй задають питання, відповіді які допоможуть уточнити інтерпретацію.

Інструкція: «На аркуші паперу намалюй кактус - таким, яким ти його собі уявляєш».

Запитання:
1. Цей кактус домашній або дикий?
2. Цей кактус сильно колеться? Його можна помацати?
3. Кактусу подобатися, коли за ним доглядають, поливають, удобрюють?
4. Кактус росте один або з якою-небуть рослиною по сусідству? Якщо зростає з сусідом, то, яка це рослина?

5. Коли кактус підросте, то, як він зміниться (голки, обсяг, відростки)?

Інтерпретація методики "КАКТУС"

Агресивність - наявність голок, особливо їх велика кількість. Сильно стирчать, довгі, близько розташовані один до одного голки відображають високий ступінь агресивності.

Імпульсивність - уривчасті лінії, сильний натиск.

Егоцентризм, прагнення до лідерства - великий малюнок, розташований в центрі листа.

Невпевненість у собі, залежність - маленький малюнок, розташований внизу аркуша.

Демонстративність, відкритість - наявність виступаючих відростків в кактусі, химерність форм.

Скритність, обережність - розташування зигзагів по контуру або всередині кактуса. Наявність западин і вгинань свідчить про скритність, такий малюк говорить куди менше, ніж знає.

Оптимізм - зображення «радісних» кактусів, використання яскравих кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Тривога - переважання внутрішнього штрихування, переривчасті лінії, використання темних кольорів у варіанті з кольоровими олівцями.

Жіночність - наявність м'яких ліній і форм, прикрас, квітів.
Якщо кактус має опуклості - значить, дитина відкрита і простодушна.

Екстравертованість - наявність на малюнку інших кактусів або квітів.

Прагнення до домашнього захисту, почуття сімейної спільності - наявність квіткового горщика на малюнку, зображення домашнього кактуса.

Відсутність прагнення до домашнього захисту, почуття самотності - зображення дикоростучого, пустельного кактусу.

Чим яскравіший кактус - тим більш життєрадісним є досліджуваний. Якщо ж він похмурий і в малюнку переважають темні тони - значить, необхідно якщо не бити на сполох, то хоча б дізнатися причину.

Розміщення на аркуші. Малюнок у центрі означає нормальний рівень самооцінки, відсутність незадоволеності своїм становищем і якихось особливих домагань. Чим сильніше малюнок зрушується вгору, тим вища самооцінка, і відповідно, чим нижче малюнок - тим менше впевненості в собі. Зрушення вліво означає - присутність в характері рис інтроверта, вправо - схильність до екстраверсії. Розмір кактуса також має значення, чим крупніший малюнок, тим більш вираженим є прагнення до лідерства, наполягання на своїй думці як єдиній вірній.

Характеристика ліній і сили натиску на олівець. Тут слід зазначити, що чим сильніший натиск на олівець, уривчастість ліній, використання внутрішнього штрихування, тим більше автор малюнку схильний до імпульсивності, тривожності, пригніченості настрою. Більш тонкі лінії, певна «легкість» натиску, вільність ліній в малюнку, присутність елементів, що додають кактусу привабливість, позитив, що викликають симпатію говорять про більш поступливий, м'який характер особистості, почуття гумору, позитивний настрій, відкритість. Наявність зигзагів, різких виступів розглядається як замкнутість, обережність. Необхідно звернути увагу безпосередньо на форму кактуса. Хитромудра, химерна і вітіювата форма говорить про демонстративність.

Домашній або дикоростучий?Подивіться як росте кактус. Якщо він намальований у квітковому горщику,то це інтерпретується як бажання домашнього затишку, прагнення до створення сім'ї, орієнтування на будинок, сімейне вогнище. Відповідно дикий, неокультурений, намальований в пустелі кактус уособлює собою самотність усвідомлено вибрану або вимушену. Якщо кактус «росте» на малюнку «з нізвідки», тобто відсутня навіть найменша основа - значить і в реальності немає опори у вигляді домашнього затишку, людина, можливо, не планує створення сім'ї або має будь-які труднощі, проблеми з близькими людьми і підсвідомо відчуває неприйняття, відторгнення, брак домашньої захищеності.

Наявність голок (один з найважливіших елементів). В реальності кактуси в залежності від видів можуть мати довгі, гострі і рідкісні голки; більш короткі і часті; дуже короткі, які практично не колються. На цьому і будується трактування малюнку. Чим довше, більше за кількістю і гостріші голки, тим вороже, агресивніше в спілкуванні характер автора «кактусу». Але в той же час голки можуть розглядатися як певного роду захист від навколишнього середовища, необхідний для збереження цілісності особистості. Все залежить від того наскільки голкам приділена увага, чи зроблений акцент на них за допомогою штрихування, сильного натиску або інших елементів.

Наявність «діток» на кактусі. Є думка, що «дітки» на кактусі позначають насправді дітей, або вже наявних, або планованих в майбутньому. Найчастіше «дітки» зустрічаються на «одомашнених» кактусах, що вже означає прагнення до створення сім'ї.

Присутність додаткових елементів. Це можуть бути написи, підписи під малюнками, пояснення, а також інші тварини, рослини і т.д. Ці додаткові елементи мають важливе значення для характеристики малюнка в цілому, вони дають можливість тлумачити його більш повно і точно.

Звичайно, дані ознаки не можна вважати єдино вірними: на уявлення дитини про кактус можуть вплинути побачені ним раніше малюнки в книжках і телевізійні передачі. У будь-якому випадку, не бійтеся задавати навідні запитання, чому кактус вийшов саме таким, а не яким-небудь іншим. Але, найважливіше - це пам'ятати: якщо з'явилися сумніви і тривоги з приводу психічного стану дитини і на це є якісь підстави, то саме час відвідати кабінет дитячого психолога.

Як будувати свою поведінку з дітьми?

Із конфліктною дитиною:

*стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;

*не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах;

*після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;

*не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може укріпитися в думці, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх;

*не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно дати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися одне з одним. Проте якщо під час сварок один із них завжди перемагає, а інший виступає "жертвою", слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із неспокійною дитиною:

*уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім'ї;

*своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас у своїй поведінці;

*приділяйте дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою, але водночас поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, слід це зрозуміти і прийняти;

*пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви вчинили так, а не інакше.

Із сором'язливою дитиною:

*розширюйте коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людей, запрошуйте дітей у гості, розширюйте маршрути прогулянок і екскурсій, учіть дитину спокійно ставитися до нових місць і людей;

* не варто постійно тривожитися за дитину, прагнути повністю оберігати її від будь-яких небезпек, в основному придуманих вами, не старайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які утруднення, давайте їй певну міру свободи і відкритих дій;

*постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах;

*залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з "чужою" дорослою людиною (у магазині, на зупинці, у дитячому парку, кінотеатрі і т.п.).

Із агресивною дитиною: *пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви зможете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята;

*дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів чи колег, будуючи плани "помсти";

*нехай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Із замкнутою дитиною:

*розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте у нові місця і знайомте з новими людьми;

*підкреслюйте переваги та корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове та цікаве ви дізналися, яка задоволення отримали, спілкуючись із тією або іншою людиною;

*намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується;

*якщо ви помітили, що незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкнутою та відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам вирішити цю проблему.

Поради для батьків

• Любіть свою дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
• Приймайте свою дитину такою, яка вона є.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками.
• Вірте і довіряйте своїй дитині.
• Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що ви вже все про неї знаєте.
• Показуйте дитині, що вона і її справи є важливими для вас.
• Щира похвала і заохочення - найкращі виховні засоби (не плутати з матеріальною компенсацією).
• Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
• Не робіть для дитини і замість дитини те, що вона може зробити сама.
• Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
• Залиште за дитиною право на помилки, це допоможе їй здобувати власний досвід.

• У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.
• Будьте дуже обережні з покараннями. Вони не мають шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному.
• Прислухайтеся до думки дитини, давайте їй можливість брати участь у прийнятті рішень.
• Будьте ввічливі з дитиною.
• Проводьте разом з дитиною вільний час.
• Будьте готові до відвертих запитань. Якщо не будете давати на них відповіді, дитина буде шукати інформацію на стороні.
• Допомогайте дитині розвивати її здібності, підтримуйте її інтереси та захоплення.
• Піклуйтеся про забезпечення безпеки й основних життєвих потреб дитини.

Формули для самозаспокоєння

Є багато різних систем аутотренінгу. На жаль, на те, щоб опанувати їх, у нас часто не вистачає терпіння й часу. А ось засвоїти кілька формул самозаспокоєння зовсім не важко.

1. Відкинь цю думку.

2. Все буде добре.

3. Проблема вирішиться.

4. Це не варте хвилювання.

5. Я зосереджуюся на своєму диханні.

6. Я почуваюся здоровим.

7. Я абсолютно спокійний.

8. Як я міг хвилюватися через дрібниці.

9. Думки розважливі, спокійно обмірковую свої подальші дії.